21 березня 2025 року у залі Юліана Захарієвича Львівської політехніки у змішаному форматі відбувся Міжнародний симпозіум «Українська освіта за кордоном: місія та візія», організатором якого був Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» (МІОК).
Захід проведено в контексті розвитку багатолітньої співпраці МІОКу з українською діаспорою, зокрема українським шкільництвом за кордоном, задля глибшого розуміння специфіки проблем української освіти за межами України. Участь у події взяли 266 осіб із 30 країн світу та України.
Метою проведення симпозіуму було обговорення проблеми українознавчих суботніх та недільних шкіл Європи для збереження національної ідентичності великої кількості дітей і молоді, що були змушені виїхати з України у зв’язку із широкомасштабним вторгненням російського агресора і хто вирішив чи планує залишитися за кордоном.
Із вітальним словом до учасників заходу звернувся проф. Юрій Бобало, в. о. ректора Національного університету «Львівська політехніка». Він окреслив три головні місії університету як освітньої інституції і як спільноти, однією з яких є цілеспрямоване використання академічних напрацювань для розв’язання суспільних проблем, і відзначив заслуги МІОКу у згуртуванні національної наукової та освітянської еліти задля формування глобального українського згромадження. Промовець наголосив на актуалізації питань збереження національної ідентичності українців, особливо у зв’язку із широкомасштабним вторгненням російського агресора та великою кількістю дітей і молоді, що були змушені виїхати з України. У зв’язку з цим Юрій Бобало акцентував на своєчасності дослідження «Українські суботні і недільні школи в Європі: відповіді на виклики війни», яке висвітлило проблеми освіти як фактору збереження та зміцнення української національної тотожності серед дітей-українців закордоння, а отже – бачення майбутнього для українського шкільництва за кордоном.
Приємною несподіванкою стало привітання від доктора Романа Жили – Виконавчого директора Світового Конґресу Українців (СКУ). Він наголосив, що звертається до учасників симпозіуму не лише як представник своєї організації, але й як людина, яка високо цінує вагому роль педагогів у збереженні та розвитку українського шкільництва за кордоном, оскільки освіта є основою міцності та стійкості кожної нації, а педагоги є візіонерами, які формують молоді уми, сповнюючи їх гордістю за своє культурне надбання, забезпечуючи їх знаннями та навиками, необхідними для досягнення успіху в глобальному суспільстві. Завдяки талантам освітян українська ідентичність процвітає далеко за межами фізичних кордонів України, пов’язуючи покоління студентів з їхнім корінням і надаючи їм можливість робити суттєвий внесок у наше глобальне співтовариство. Д-р Роман Жила висловив глибоку вдячність НУ «Львівська політехніка» і Міжнародному інститутові освіти, культури та зв’язків з діаспорою за організацію і проведення цього важливого заходу. Він підкреслив, що СКУ вважає привілеєм співпрацю з МІОКом – установою, яка під натхненним керівництвом директорки Ірини Ключковської є втіленням місії та візії просування української освіти в усьому світі. Промовець відзначив надзвичайну важливість роботи педагогів у сучасному світі, сповненому численних викликів, адже війна проти України є екзистенційною загрозою, і саме через освіту ми будуємо стійкість. Він наголосив, що навчаючи наступне покоління, освітяни не лише зберігають рідну культуру та ідентичність, а й передають цінності свободи, єдності та патріотизму; виховують лідерів, які силою та сміливістю продовжуватимуть нашу спільну місію, гарантуючи, що дух України залишатиметься незалежним. На його переконання, для багатьох педагогів місія української освіти виходить за межі їхнього фахового покликання, і підтвердженням цього є його власний досвід навчання в суботній українській школі, яку вибудовували його бабусі і яка стала основою його української ідентичності. Цей досвід він передав своїм дітям разом із гордістю за своє коріння та готовністю зробити свій внесок у глобальну українську спільноту. Роман Жила наголосив, що історія української освіти за кордоном – це історія витривалості та серця. Формуючи разом її місію та бачення, ми стикаємося з важливими питаннями: як зберегти міцні зв’язки з Україною, як підтримати школи в далеких громадах, як забезпечити, щоб українські діти, незалежно від того, де вони виростають, залишалися пов’язаними зі своїм корінням. Відповісти на ці запитання непросто, але завдяки спільній роботі, обміну ідеями і створенню тривалих зв’язків ми можемо зміцнити ці узи, надихнути наступні покоління процвітати, залишаючись глибоко пов’язаними цією спадщиною. Він запевнив, що СКУ стоїть поруч із освітянами як партнер, підтримуючи їхні зусилля – як у здійсненні їхньої місії, так і візії української освіти у світі.
Представляючи ідею і мету дослідження, Ірина Ключковська зазначила, що у фокусі обговорення буде діяльність тих, хто потребує великої допомоги спільноти загалом, і зокрема Міністерства освіти і науки України, – це суботні та недільні школи. «МІОК як структурний підрозділ Львівської політехніки перебуває в системі вищої школи, і тому напрям українського шкільництва, фактично, ми не обирали – цей напрям вибрав нас, і це було зумовлено тим, що впродовж усієї нашої діяльності нас буквально закидали запитами щодо організації навчально-методичного забезпечення, психологічної допомоги. Це був час, коли, в принципі, ці питання не надто цікавили нікого в нашій державі, тому ми на себе взяли цю дуже непросту ношу і спільно з НУ «Львівська політехніка» двигали оцю роботу», – пояснила очільниця МІОКу. Вона нагадала, що питання української освіти МІОК інтегрував у широкомасштабні заходи, конференції, симпозіуми ще з 2006 року. Коли прийшло розуміння, що педагогів слід збирати, бо люди потребують комунікації між собою, спілкування, обміну думками – народилася ідея Першого світового форуму українознавчих суботніх і недільних шкіл у 2018 році, які відтоді проводяться кожні два роки. А між тим Інститут проводить, без перебільшення, сотні навчально-методичних, науково-методичних семінарів, ведеться робота з учителями величезної кількості країн. Ірина Ключковська акцентувала, що дослідження «Українські суботні і недільні школи в Європі: відповіді на виклики війни», є однією із численних комплексних розвідок, що їх провели науковці Інституту, і які були представлені на різноманітних великих форумах у Львівській політехніці. Проте цього разу дослідники пішли іншим шляхом, вирішивши заглибитися у проблему.
Очільниця МІОКу представила авторів дослідження – докторів філософії Оксану Галайчук, Оксану Горду, Оксану Трумко, Назара Данчишина та магістрів філології Галину Темник і Галину Бойко.
Презентацію розпочав Назар Данчишин, який поінформував, що дослідники взяли до уваги п’ять держав, які від 24 лютого 2022 року прийняли, згідно з даними ООН, найбільше українських воєнних мігрантів із дітьми, а це Велика Британія, Іспанія, Німеччина, Польща та Чехія. Він повідомив, що якісне соціологічне дослідження, яке базувалося на 25 комплексних інтерв’ю із керівниками українських шкіл, проводилося в лютому – квітні 2024 року і поділяється на 5 змістових частин, перша з яких містить відповіді про школу та про самого респондента.
Оксана Трумко розповіла про організацію освітнього процесу у суботніх і недільних школах.
Оксана Галайчук розкрилатему матеріально-технічного та навчально-методичного забезпечення українознавчих суботніх та недільних шкіл.
Оксана Горда висвітлила мовні, культурні та психологічні бар’єри, які постають перед дітьми діаспори / трудових мігрантів та вимушених воєнних мігрантів.
Назар Данчишин представив останній блок, присвячений протидії т. зв. «русскому міру» в українських школах Європи.
(Із презентацією дослідження можна ознайомитися за покликанням: https://prezi.com/view/cWYO0g9HO6KvlSOvp1wz/)
Ірина Ключковська резюмувала, що дослідження охопило лише напрям суботніх і недільних шкіл, які впродовж століття брали на себе функцію збереження української національної ідентичності за кордоном і її успішно виконали. Проте, як зазначила очільниця МІОКу, зараз за межами України перебуває 5 млн 200 тис. наших співгромадян, і якщо на початку війни з них планували повернутися назад 50%, то зараз – лише 20%. І чим далі від завершення війни, якого ми так чекаємо, тим серйозніше перед державою постають виклики: як повернути і як зберегти за кордоном українця – в умовах, коли нас в Україні стає все менше. Тому величезні виклики постають перед МОН України: суботні й недільні школи, українська освіта для тих, хто хоче повернутися, як запобігти асиміляції, як інтегрувати український компонент в освітній процес за кордоном. Тож завдання в українських освітян, націлених на збереження самоідентифікації українських мігрантів, є складним і вимагає консолідованих зусиль.
Надзвичайно важливою була спеціальна доповідь на заході Надії Кузьмичової – заступниці Міністра освіти і науки України, соціологині, яка опікується українознавчими суботніми та недільними школами за кордоном і реалізує великі зміни у цій галузі. Передусім посадовиця акцентувала, що виклики, на яких було сфокусовано увагу у презентованому дослідженні, виходять за межі задач, які вже є в роботі Міністерства, вони вимагають спільних зусиль, які тепер мають на що спертися, адже в МІОКу напрацьовані дієві інструменти, що вже імплементовані.
Надія Кузьмичова сфокусувалася на чотирьох основних викликах:
І. Для МОН України кожна дитина, що перебуває поза межами території, яка контролюється Урядом України, є абсолютною цінністю, тож Міністерство стурбоване диспропорцією між кількістю дітей, які перебувають за кордоном, і тих, хто охоплений нашою системою освіти. Саме на цих дітей у подальшому мають бути спрямовані зусилля Уряду. Але не лише освітні результати важать у цій комунікації – тут важать культурна ідентичність і зв’язки, які формуються між дитиною і сім’єю з Україною, оскільки, крім фізичного повернення, не менш важливим є інтелектуальне повернення. Важливою є і промоція України за кордоном, оскільки освіта для цих дітей є інструментом тримання зв’язку.
ІІ. Перезапуск освітнього компонента. МОН прагне надати доступ до наших систем і стандартів. Доповідачка наголосила на зростанні ваги суботніх і недільних шкіл після 2022 року, оскільки вони дають доступ до українського компонента навіть при виході з української системи освіти. Надія Кузьмичова визнала, що Міжнародна українська школа не покриває запити й потреби української діаспори, тож її роль і функції мають бути переосмислені.
ІІІ. Різниця в освітніх системах. Має бути спрощений спосіб зарахування оцінок в українській системі освіти з тих предметів, які дублюються, не створюючи бар’єри для батьків.
ІV. Обізнаність про можливості: якщо українознавчий компонент працює, то цифри залученості дітей до українського шкільництва мають зростати. Слід стимулювати залучення батьків і дітей до різних форматів і форм навчання з українознавчим компонентом.
Опісля відбулася панельна дискусія «Українська освіта за кордоном: місія та візія», яка фокусувалася на проблемі освіти як форпосту збереження та зміцнення української національної тотожності серед дітей-українців закордоння, а отже – на візії майбутнього для українського шкільництва за кордоном, а також на ролі держави Україна й українського суспільства в розвитку цього освітнього напряму.
Здійснено комплексний аналіз освітнього процесу українських суботніх і недільних шкіл зарубіжжя в сучасних умовах, обговорено актуальні питання функціонування української мови у світі, продискутовано особливості деколонізаційних процесів в українській освіті за кордоном, а також запропоновано ефективні механізми для запобігання асиміляції українців в еміграції, а отже збереження/розвитку їхньої національної ідентичності.
У розмові взяли участь:
- Любов Любчик (Париж, Франція) – голова Світової Координаційної Виховно-Освітньої Ради Світового Конґресу Українців, яка відзначила, що українська школа за кордоном – це наша 130-літня традиція, тож державна підтримка є дуже вагомою. Вона підкреслила, що вперше за історію української діаспори МОН України розвернулося в її бік. Промовиця повідомила про створення робочої групи для напрацювання документа, який регламентуватиме діяльність українських освітніх осередків за кордоном, і закликала докласти зусилля, щоб утримати кожну дитину в українському освітньому просторі.
- Оксана Винницька-Юсипович (Львів, Україна) – PhD, голова СКВОР (2008–2018); Почесна консулка Канади в Україні акцентувала на своєчасності презентованого дослідження в умовах, коли Україна перебуває на шляху до членства в ЄС, а отже, українська мова отримає статус офіційної мови Євросоюзу. Через це вивчення української мови і в Україні, і за її межами має відбуватися за стандартами.
- Лариса Дідковська (Мюнхен, ФРН) – професорка, ректорка Українського вільного університету, кандидатка психологічних наук наголосила, що основою нашої ідентичності є робота з дітьми, навівши приклад часів Другої світової війни, коли навіть у таборах для тимчасово переміщених осіб на території Німеччини випускалися дитячі журнали. Пані професорка акцентувала, що чотири із п’яти поколінь українців, народжених в еміграції, розмовляють українською, і в цьому велика заслуга українських суботніх і недільних шкіл. Вона зауважила, що на формування ідентичності дитини впливають три фактори: батьки, вчителі (часом разом із батьками, а іноді – всупереч) та держава (що є рідною, або ж яка приймає), тож зараз слід консолідованими зусиллями плекати українську тотожність у молодого покоління. Промовиця підкреслила, що дерево, яке має міцне коріння, витримає будь-які буревії, а світ зараз спостерігає посттравматичне зростання української нації.
- Маргарита Ситник (Київ, Україна) – журналістка, комунікаційниця, співзасновниця громадської ініціативи «Голка», авторка проєкту «Мости України» констатувала, що, на жаль, «русскій мір» полює за українськими дітьми, тож курси медіаграмотності були би дуже доречними. Треба, щоб проблема стала «видимою» і публічною, і для цього варто задіювати всі ресурси: використовувати ЗМІ, шукати інфлюенцерів, амбасадорів серед учителів, допомагати в адвокації українських питань за кордонами Батьківщини.
- Олег Паска (Львів, Україна)– директор департаменту освіти та науки ЛОДА запропонував активно розміщувати підручники та літературу на освітній платформі МОН; підвищувати кваліфікацію вчителів на постійній основі; максимально підтримувати українознавчі суботні та недільні школи; зараховувати педагогічний стаж учителям за кордоном; долучити до переліку шкіл на платформі «Українського освітнього Всесвіту» українські школи при церквах; організовувати тематичні українознавчі табори за кордоном.
- Ольга Шевчук-Клюжева (Київ, Україна) – кандидатка філологічних наук, докторантка кафедри української мови Київського столичного університету ім. Бориса Грінченка відзначила, що українські діти в іншомовному середовищі надзвичайно швидко адаптуються, що безпосередньо впливає на зниження рівня вживання рідної мови. Відтак, у природному процесі змішування мов питання грамотності стає дуже важливим. Вона підсумувала, що ключовим чинником збереження української мови є сімейна мовна політика і закликала до проведення інформаційно-адвокаційних кампаній, даючи не лише знання, а й інструменти.
Ірина Ключковська – директорка МІОКу, почесна професорка Львівської політехніки, підсумувала, що українське шкільництво – це справа кожного з нас. Презентоване дослідження продемонструвало комплекс психологічних проблем, різний рівень володіння українською мовою, засилля «русского міра» та велику кількість різних перешкод, проте ми вловлюємо запити і сміливо робимо кроки вперед, щоб української мови у світі ставало більше.
Довідково:
Захід відбувся під патронатом Світової Координаційної Виховно-Освітньої Ради Світового Конґресу Українців (СКВОР СКУ).