Найщиріші вітання з берегів Фінської затоки Естонського міста Маарду від Українського культурно-просвітнього товариства «Стожари».
Відчутне послаблення карантину дало нам змогу за сім таборових днів зануритися в літні обрядові дійства українців. Почали з найдавнішого і найколоритнішого свята – Івана Купала. Ми співали купальських пісень та вчилися плести вінки, в які заплітали співанками дівочу долю.
Три таборові дні –родзинка нашої літньої школи. Їх ми присвятили трьом святам з «смачними» назвами – Медовий (14 серпня), Яблучний (19 серпня) і Горіховий (29 серпня) Спас. Ці празники вшановують Господа нашого Ісуса Христа та символізують не тільки завершення літа, але і календарного, а відтак і церковного року – адже наші предки у Київській державі новий рік відзначали 1 вересня.
Першим святкують Медовий Спас, або Маковея.
Цей день увесь належав дітям. Святкували його і дорослі дівчата: вони водили хороводи, співаючи спасівчані пісні, просили у Господа щасливої долі. Питомо дівочими чарівними квітами вважалися любисток, чебрець, ласкавці, кудрявці. Їх зривали на луках та на полях, де був зібраний урожай. Це ж саме ми зробили з своїми учнями. Ходили скошеними полями, луками. Шукали чар-зілля для своїх Маковійчиків.
Чорнобривчики, буревійчики, пижма, материнка і калина – це теж важливе доповнення до букета на медовий Спас. До «маковійської квітки» додали і голівку невеличкого соняшника. Все це перев’язали стрічкою, аби вся родина була здоровою.
Під час збирання «Маковійської квітки» ми розказували учням про своє дитинство в Україні. Як після освячення в церкві бабуся ставила «Маковійську квітку» за образами та вона ставала оберегом родини від усілякого зла.
Не забули ми й про те, що на Маковія господині готували багатий стіл, на якому обов’язковими мали бути виключно пісні страви – освячений мед нового врожаю, макові шулики, коржі з маком та пиріжки, медові напої.
Про всі ці традиції ми вели бесіди з нашими дітками під час приготування святкового стола. .
Пригадали прислів’я та прикмети, народні повір'я. Що невід'ємною традицією кожної господині цього дня, як і всіх українських свят, нагодувати ласощами дітей («Добра з медом паляниця») та бідних.
З 14 серпня в українських селах починається підготовка до зими. А за церковним календарем – Успенський піст, що триває до Успіння Пресвятої Богородиці.
Оскільки Яблучний Спас символізує свято урожаю, то в цей день освячували дари природи. В Україні, де до середини серпня завершувалося збирання врожаю зернових, освячували останній сніп та обжинковий вінок. До нього вплітали лікарське зілля (материнка, м’ята, барвінок, кетяг калини) та осінні квіти (айстри, чорнобривці, волошки), стебла конопель чи льону, головку-другу маку,соняшника. Такий же букет Яблучного Спасу старалися відтворити і ми.
Обов’язковим атрибутом Яблучного Спаса став очищений від шумилиння качан кукурудзи, цієї «королеви полів», що була не лише цінним кормом для худоби, але і джерелом воістину «золотої» каші для родини. В Естонії, ми все ж таки знайшли невеличкий качан кукурудзи нового урожаю, райські яблучка, грушу, кетях калини, добавили духмяних квіті.
А ще … було багато а ще …та відкриттів за ці сім днів. І про український васильок дізналися ми. Що це зовсім не волошка, а духмяна рослина з роду базилікових, яку обов’язково вплітають дівчата у свої букети та вінки.
Для господаря відкривалося «вікно можливостей» відірватися від землі. Повсюдно проводились ярмарки. Тут можна було і людей подивитися, і себе показати, і копійку заробити! Одна із таких ярмарок – Сорочинська, колоритно описана Миколою Гоголем майже двісті років назад, стала одним із маркерів української ідентичності у світі. Але про неї у наступній нашій розповіді.
То ж, друзі, до нових зустрічей на наших заходах.
Детальніше тут:
https://youtu.be/cg88Zo4nwDs