Зазвичай ми збираємося у третю неділю вересня. В цей день до нас в гості приходять наші випускники, наші друзі. Карантинні обмеження внесли свої корективи. Ми не змогли зібратися разом великою сім’єю. Та перший урок не став менш цікавим. Пройшов він на відкритому повітрі та розпочався посадкою кущів калини.
Пані Алла, вчителька нашої школи, розповіла дітям, чому калина – один із прекрасних символів України, який входить у нашу свідомість із маминої колискової. Що ставлення до калини споконвіку в Україні було трепетним і шанобливим. Калину сприймали як дерево, що росте там, де панують мир, спокій, щастя і радість. Тому знаком тривоги і біди була зламана, зів'яла калина. Кетяги калини милують зір весняним білим цвітом, рубіновими кетягами восени. А коли підросте в матері син, вона благословляла його в дорогу, наказуючи не забувати калину. Оскільки ягідки калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду.